Що таке рабство?

Рабство — насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей.

Боргове рабство.

Примусове втягнення у злочинну діяльність;  трудова експлуатація; примусове жебрацтво; сурогатне материнство; донорство органів; участь у бойових діях; торгівля дітьми.

Кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми

Рабство у 20 і 21 століттях спрямованого щодо неповнолітньої чи малолітньої особи; щодо кількох осіб;повторно; за попередньою змовою групою осіб або організованою групою; службовою особою з використанням службового становища або батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками; поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства; спричинив тяжкі наслідки.

Примусові шлюби

Примусовий шлюб – акт, який охоплює ряд насильницьких дій різного виду, спрямованих насамперед проти жінок та дівчат, хоча шкоди від практики примусових шлюбів зазнають також і хлопчики з чоловіками.

Традиційне рабство

Традиційне рабство існувало за легальних систем, що надавали одним людям право власності над іншими. Раб тоді розглядався персональним майном власника, його можна було купувати й продавати як товар. Зазвичай у таких системах статус раба передавався дітям рабів. Хоча традиційне рабство домінувало в багатьох суспільствах минулого, на сьогодні цей вид рабства формально заборонений й зустрічається нечасто. Навіть там, де таке рабство збереглося, легальна система будь-якого міжнародно визнаного уряду не підтримує його.

Примусова праця

Примусова праця – це виконання певної роботи під загрозою застосування покарання до особи. В якості такого може бути застосовано як психічне, так і фізичне вплив, яке в будь-якому випадку є насильницьким. Такий вплив є неприпустимим з метою підтримання трудової дисципліни, економічного розвитку роботодавця (організації) і так далі. Не допускається насильство в якості міри відповідальності і покарання за організацію і участь у страйку, за вираження політичних поглядів та ідеологічних переконань. Примусова праця є таким, якщо працівник не має можливості від неї відмовитися.

Боргове рабство

Боргове рабство виникає, коли людина зобов’язана працювати на іншу людину, щоб відробити борг. Термін такого рабства й послуги, що їх повинен надавати боржник, можуть буди невизначеними]. Заборгованість може передаватися з покоління в покоління, й діти можуть відробляти борг предків. Сьогодні, тобто у XXI столітті, таке рабство найпоширеніше, особливо у Південній Азії.

Гаряча лінія

Відповідно до статті 16 Закону України “Про протидію торгівлі людьми” особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеною мовою, якою володіє така особа; медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги; тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі; відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України; одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку. Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми 15-47 – урядова «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.527 або 0-800-505-501 – національна безкоштовна «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.0-800-500-335 або 116-123– національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації.0-800-500-202 – «Call-центр» Національної поліції України.