Разом з усім цивілізованим світом щороку 3 грудня Україна відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю.І це, звісно, не свято. Це нагадування усім нам про обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей з інвалідністю.
Людей, які через проблеми зі здоров’ям не можуть або їм важко повноцінно доглядати за собою, забезпечувати себе необхідним, бути безперешкодно мобільними, виконувати певні робочі, соціальні, побутові обов’язки чи роботу, яка була доступною до набуття інвалідності. Ці люди проходять важкий шлях випробувань. Вони долають не тільки часто нестерпний фізичний біль, а й глибокі психоемоційні випробування. Адже інвалідність може бути і вродженою, і набутою в результаті травм, інфекцій тощо.
В Україні зараз тисячі й тисячі людей, наших воїнів-захисників, з інвалідністю через поранення, отримані на фронті.
Україна від 2014 року, відколи почалася ця загарбницька російсько-українська війна, а особливо нині, після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, окрім усіх воєнних труднощів, долає також надскладний соціальний виклик.
Це реабілітація, відновлення здоров’я наших військових, а потім – створення і забезпечення гідних умов для їхнього повноцінного життя у дружньому суспільстві. Такому, де захищені їхні права, гідність, благополуччя. Де є можливість для них вільно пересуватися, здобувати бажану освіту та мати роботу, займатися улюбленою справою, будувати кар’єру, де вони відчуватимуть себе самореалізованими.Але не будемо забувати про головне – найбільше, чого потребують такі люди – це наша увага та розуміння. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислюватись над непростою долею людей з вадами здоров`я і не тільки 3 грудня, а й протягом усього року не забувати про те, що поруч із нами живуть співгромадяни, які потребують нашої допомоги та уваги. У цей день хочеться побажати їм теплих стосунків із близькими, бадьорості духу та міцного здоров`я. Надалі залишатися для нас прикладом безмежних людських можливостей та великої сили волі, що ці можливості породжує, а всім нам побільше душевної щедрості і милосердя, які втілилися б у добрі справи.
Адже люди з інвалідністю можуть і мають брати участь у політичному, соціальному, економічному і культурному житті країни.
Вони виявляють виняткову силу духу, непохитну віру в життя, долають труднощі, які випали на їхню долю, – і це викликає лише захват! Ці люди є прикладом незламності і натхнення.
І наш обов’язок – допомагати людям з інвалідністю відчувати себе повноправними членами українського суспільства, рівними серед рівних.
Але не будемо забувати про головне – найбільше, чого потребують такі люди – це наша увага та розуміння. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислюватись над непростою долею людей з вадами здоров`я і не тільки 3 грудня, а й протягом усього року не забувати про те, що поруч із нами живуть співгромадяни, які потребують нашої допомоги та уваги. У цей день хочеться побажати їм теплих стосунків із близькими, бадьорості духу та міцного здоров`я. Надалі залишатися для нас прикладом безмежних людських можливостей та великої сили волі, що ці можливості породжує, а всім нам побільше душевної щедрості і милосердя, які втілилися б у добрі справи.
