Алла (ім’я змінено), працювала у одному з навчальних закладів Одещини на посаді вчителя української мови та літератури протягом багатьох років.
Після вторгнення російської федерації в Україну, та у зв’язку з відсутністю контингенту здобувачів освіти в Ліцеї у 2024/2025 навчального року, з метою дотримання економічної ефективності функціонування закладу освіти, враховуючи положення законів України «Про повну загальну середню освіту», «Про правовий режим воєнного стану» керівником закладу було прийнято рішення про скорочення посад вчителів певної категорії.
У зв’язку з чим, пані Алла була звільнена з посади вчителя української мови та літератури у зв’язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Водночас, при звільненні Алла не отримала вихідну допомогу, яка належить до обов’язкових виплат відповідно до вимог статті 44 Кодексу законів про працю України.
На чисельні звернення до керівника навчального закладу з проханням виплатити їй належні суми згідно діючого законодавства, пані Алла отримувала відмови.
Засмучена жінка вирішила звернутися до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці для захисту своїх прав.
На підставі звернення пані Алли, інспектором праці проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у навчальному закладі.
У зв’язку з виявленням порушення законодавства про працю, в частині невиплати працівниці належних сум при звільненні, керівнику навчального закладу виданий припис та зобов’язано забезпечити додержання норм чинного законодавства у закладі.
Керівник закладу, усвідомивши що вчинив противоправні дії відносно своєї працівниці, на виконання вимог припису виплатив пані Аллі вихідну допомогу.
Так робота інспектора праці допомогла відновити працівниці порушені трудові права, а роботодавцю не допускати порушень законодавства про працю відносно працівників.
