Безбар’єрність у сфері праці – це не лише про фізичну доступність робочих місць.
Це також можливість працювати там, де безпечно, зручно і без шкоди для здоров’я.
Саме такий підхід закладений у Національній стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року, яка передбачає розширення можливостей у сфері зайнятості та створення умов для рівної участі в економічному житті, зокрема для осіб з інвалідністю.
Для багатьох осіб з інвалідністю дистанційна робота є реальною альтернативою бар’єрам, пов’язаним із транспортом, фізичною доступністю будівель або станом здоров’я.
Що варто знати:
- Дистанційна робота дозволяє виконувати трудові обов’язки поза приміщеннями роботодавця – з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
- Такий формат роботи дає змогу зменшити навантаження на здоров’я, уникнути щоденних фізичних і транспортних бар’єрів та краще поєднувати роботу з лікуванням або реабілітацією.
- Дистанційна робота не обмежує трудові права: працівник має право на оплату праці, відпустки, соціальні гарантії та безпечні умови праці.
Вибір дистанційної форми роботи – це не поступка, а сучасний підхід до організації праці, який відповідає принципам безбар’єрності та людиноцентричності.
Дискримінація за ознакою інвалідності заборонена.
Відмова у дистанційній роботі без об’єктивних підстав може створювати бар’єри в доступі до праці.
Безбар’єрна праця – це про можливості!
Дистанційна робота допомагає залучати людей до ринку праці, зберігати професійний потенціал і будувати інклюзивне суспільство.
Ринок праці має бути доступним, гнучким і відкритим для всіх – незалежно від обставин.
