«Зараз багато роботи».
«Немає ким вас замінити».
«Під час воєнного стану відпустки не дають».
Знайомо?
Право на відпустку нікуди не зникло. Але важливо розрізняти ситуації, коли роботодавець справді має законні підстави змінити час її надання, і коли працівника просто роками не відпускають відпочити.
Перевірте ці 6 поширених фраз
- «Зараз багато роботи, підете, коли буде можливість»
Завантаженість підприємства сама по собі не означає, що щорічну відпустку можна відкладати безстроково.
Черговість надання відпусток визначається графіком. Під час його складання враховуються як інтереси виробництва, так і особисті інтереси працівників.
- «Спочатку знайдіть собі заміну»
Організація роботи підприємства є завданням роботодавця.
Закон не встановлює для працівника обов’язку самостійно шукати людину, яка працюватиме замість нього під час щорічної відпустки.
- «Під час воєнного стану відпустки скасовані»
Ні.
Щорічні відпустки продовжують надаватися і під час воєнного стану. Водночас Закон № 2136-IX встановлює спеціальні правила та окремі обмеження щодо їх надання.
- «Ви ще не заробили 24 дні»
У перший рік роботи право на щорічну відпустку повної тривалості, як правило, виникає після шести місяців безперервної роботи.
Але закон передбачає категорії працівників, яким повна відпустка за їхнім бажанням може бути надана і раніше.
Тому універсальне «поки не відпрацюєте рік, відпустки не буде» не відповідає закону.
- «Не використаєте відпустку, просто отримаєте за неї гроші»
Не все так просто.
Заміна відпустки грошовою компенсацією допускається лише у випадках, визначених законом.
За бажанням працівника можна компенсувати частину щорічної відпустки за умови, що фактично використана щорічна основна та додаткові відпустки становитимуть не менше 24 календарних днів.
При звільненні компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної відпустки.
- «Ми можемо взагалі не давати вам відпустку»
За загальним правилом, ні.
Закон України «Про відпустки» забороняє ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
Але під час воєнного стану є важливий виняток.
Роботодавець може відмовити у наданні відпустки працівнику, залученому до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, до виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Для окремих видів відпусток закон встановлює винятки з такої можливості відмови.
Що важливо пам’ятати?
Відпустка не є «подарунком» роботодавця чи винагородою за хорошу роботу.
Це гарантоване законом право працівника на відпочинок.
Водночас дата відпустки, її тривалість та можливість відмови в окремих випадках визначаються з урахуванням Закону України «Про відпустки» та спеціальних правил, що діють під час воєнного стану.
А вам коли-небудь говорили: «Зараз не час для відпустки»?
