Небезпечний шкідник, який пошкоджує плоди диких і культурних плодових рослин як кісточкових, так і зерняткових. Серед кормових рослин шкідника: груша, яблуня, абрикос, персик, слива, айва, аронія, горобина, кизил, глід, мигдаль, шипшина, фініки. Поширена в Азії: Китай, Корея, Японія, Росія (Далекий схід). В Європі відсутня. Персикова плодожерка включена до списку А-1 Карантинні шкідники, Переліку регульованих шкідливих організмів. Розмноження двостатеве. Перетворення повне. Зимує в фазі гусениці п’ятого віку в коконі. За рік розвивається від однієї до чотирьох генерацій.
Метелик сірого кольору з темно-сірою головою та груддю. Всередині передньої пари крил велика темна пляма з синьою блискучою цяткою. Уздовж зовнішнього краю крила спостерігається кілька непримітних смужок. Задні крила сірувато-коричневого кольору. Найлегше метеликів цього виду відрізнити по жилкуванню. Від серединного осередку відходять тільки п’ять жилок (у інших видів їх сім).
Весняне покоління метеликів виходить з коконів з кінця червня, коли плоди кормових порід вже досягли величини волоського горіха. Метелики найбільш активні в ранковий і вечірній час, перелітають на невеликі відстані, вдень ховаються в траві або знаходяться на штамбах плодових дерев. У кліматичних зонах, де розвивається тільки одне покоління, дорослі метелики з’являються в липні. У районах, де можливий розвиток двох і більше поколінь, гусениці заляльковуються в літньому коконі і через деякий час знову з’являються метелики. У цьому випадку цикл повторюється аж до настання несприятливого температурного режиму. Ембріон розвивається протягом 7-9 днів. Гусениці відразу після відродження вгризаються в плоди. Стадія гусениці при температурі + 25 С триває 30 днів. У серпні доросліші гусениці залишають плоди і відправляються на лялькування. У районах, де в зв’язку з кліматичними умовами розвивається тільки одне покоління, гусениця плете зимовий кокон і йде в зимову діапаузу. В районах розвитку двох і більше поколінь частина личинок лялькується в літньому коконі. Зиму переживають гусениці п’ятого віку в зимовому коконі, холодні місяці вони проводять в грунті на глибині від 5 до 10 см. Кокони виявляються на відстані 1-2 м від штамба дерева. У травні личинки залишають зимовий кокон і пересуваються до поверхні грунту. Там вони плетуть літній кокон, в якому відбувається лялькування.
Ознаки пошкодження: гусениці персикової плодожерки вигризають ходи в плодах і заповнюють їх екскрементами. Ходи роблять в усіх частинах плоду. живлячись м’якоттю та насінням. З пошкоджених плодів виділяється клейка камедь, груші жовкнуть, а абрикоси і песики нерівномірно дозрівають. В одному плоді одночасно можуть розвиватися кілька гусениць. Життєдіяльність личинок призводить плоди в повну непридатність. На необроблюваних посадках плодових культур пошкодженість плодів досягає 80-90%. Вид екологічно пластичний, тому існує небезпека завезення, акліматизації та розвитку шкідника. Максимальної шкодочинності життєдіяльність комахи може досягти в зоні найбільшої концентрації плодових садів.
Способи поширення. Зустрічається в зимових кулеподібних коконах серед грудочок землі на коренях саджанців. Гусениці можуть тривалий час виживати в плодах, які зберігаються. Тому плоди, що імпортуються, є найбільш ймовірним шляхом занесення шкідника.
Фітосанітарні заходи. Партії плодів рослин – живителів, які надходять з заражених зон країн розповсюдження шкідника, повинні відповідати карантинним заходам (огляд, експертиза, знераження). Коріння саджанців рослин – живителів повинно бути вільним від грунту або саджанці повинні вирощуватись в спеціальних живильних середовищах, які виключають наявність плодожерки.
Заходи захисту і боротьби.
Боротьба з персиковою плодожеркою спрямована на скорочення чисельності і стримування поширення шкідника. У садових господарствах застосовують агротехнічні, біологічні та хімічні заходи боротьби:
1. 3 плодових дерев очищують відмерлу кору, обрізають і спалюють пошкоджені пагони, знищують опале листя.
2. Своєчасно збирають падалицю і закопують на глибину 50 см або більше. Падалицю забирають ввечері, поки гусениці не залишили опалі плоди і не переповзли на здорові фрукти.
3. Восени переорюють міжряддя і перекопують пристовбурові кола з метою знищення зимуючих гусениць.
Під час масової яйцекладки у сади випускають трихограму — природний ворог плодожерок, що паразитує на їх яйцях. На штамби дерев накладають ловчі пояси з гофрованого картону або мішковини, просочені розчином хлорофосу (1%). Застосовують клейові пастки з феромонами, що залучають самців, які летять на пастку і приклеюються до неї. Обробляють дерева інсектицидами.
