1 грудня уся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя несе ця глобальна проблема.
Цей день з’явився в календарі трохи більше, ніж чверть століття тому – в 1988 році. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна нагода привернути увагу суспільства до проблем ВІЛ-інфікованих, замислитись над тим, як запобігти поширенню хвороби та згадати про важливість вчасної діагностики ВІЛ-СНІД.
Уперше захворювання на СНІД (синдром набутого імунного дефіциту) було виявлено в 1980 році в Нью-Йорку і Каліфорнії серед гомосексуалістів і наркоманів, що використовують внутрішньовенне введення наркотиків. За декілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн. До 1996 року у світі нараховувалося вже більше ніж 21 мільйон інфікованих.
У 1988 році серйозно стурбованими урядами була організована зустріч міністрів охорони здоров’я найбільших країн світу. На ній уперше привселюдно пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ-інфікованих. Тоді також було вирішено оголосити 1 грудня Міжнародним днем боротьби зі СНІДом.
За оцінками ЮНЕЙДС, 35,7 мільйона осіб у віці від 15 до 49 років інфіковані ВІЛ, з них 26 мільйонів – працюючі люди.
Стратегія України щодо боротьби з епідемією та профілактикою ВІЛ/СНІДу відображена в нормативних актах, зокрема в Законах України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постановах КМ України, інструкціях МОЗ України тощо, низці державних соціальних програм.
Результати діяльності Уповноваженого у сфері запобігання та протидії дискримінації за ознакою інвалідності та стану здоров’я свідчать, що люди, які живуть з ВІЛ/СНІД, є однією з найвразливіших категорій громадян. Вони зазнають дискримінації у сфері праці, охорони здоров’я, освіти, доступі до соціальних послуг тощо.
Водночас стигма та дискримінація, пов’язані з ВІЛ/СНІД, чинять серйозний психологічний вплив на самосвідомість ВІЛ-позитивних людей, понижують самооцінку людини та призводять до тяжких емоційно-психологічних наслідків.
Відповідно до сучасних принципів протидії поширенню ВІЛ-інфекції розвиваються напрями профілактики, догляду та підтримки, які передбачають просвітницьку діяльність, забезпечення рівного доступу до медичних та соціальних послуг серед груп населення, що мають підвищений ризик інфікування ВІЛ, людей, що живуть з ВІЛ, членів їх сімей тощо. Важливим фактором успіху такої роботи залишається використання усіх існуючих можливостей щодо співпраці державних органів влади та установ з громадськими, профспілковими організаціями, організаціями роботодавців, науковими та освітніми установами для розповсюдження серед громадян інформації про ВІЛ-інфекції/СНІДу.
На переконання Уповноваженого, це системна суспільна проблема, яка потребує комплексного розв’язання. При цьому успіх можливий лише за умови поєднання зусиль держави та всього суспільства.
Захист прав ВІЛ-інфікованих та осіб, які живуть зі СНІД, а також осіб, які зазнали дискримінації за ознакою стану здоров’я, був та залишається одним із пріоритетних напрямків діяльності Уповноваженого. Адже реалізація прав людини та її основних свобод, як зазначено в Декларації ООН про прихильність до боротьби з ВІЛ/СНІД, прийнятій резолюцією S-26/2 спеціальної сесії Генеральної Асамблеї від 27.06.2001, має вкрай важливе значення з точки зору зниження схильності ризику інфекції ВІЛ/СНІДу.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закликає до толерантного ставлення до людей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу.
Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди з вірусом імунодефіциту можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.
