Курісівська сільська територіальна громада

На сьогоднішній день є досить багато непоодиноких випадків, коли роботодавці використовують працю фізичних осіб приховуючи трудові відносини.
Маскування трудових відносин під цивільні відносини полягає в тому, що працівники формально не оформлені на роботу за трудовим договором, а замість цього залучені до роботи на основі цивільно-правових договорів, таких як договір підряду, надання послуг, тощо.
Трудовий договір та цивільно-правовий договір – це дві різні юридичні угоди, які регулюють різні види відносин між сторонами.
Розглянемо деякі основні відмінності між ними:
– трудовий договір є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;
– цивільно-правовий договір є угода між фізичними або юридичними особами будь-якої форми, за якою одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу (надати послуги) за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (надану послугу). Цей договір може бути укладений між будь-якими сторонами. Метою договору є отримання певного матеріального результату.
Він визначається після закінчення роботи та оформлюється актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню та поетапну оплату;
– за трудовим договором працівника беруть у штат підприємства для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо;
– за цивільно-правовим договором виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Процес організації трудової діяльності залишається за його межами;
– трудові договори підлягають спеціальним процедурам і умовам їх розірвання, встановленим трудовим законодавством, які зазвичай передбачають поважні причини для припинення трудових відносин;
– цивільно-правові договори можуть бути розірвані або відмінені відповідно до умов, викладених у самому договорі або законодавстві.
Отже, хоча існують певні спільні елементи між трудовими договорами та цивільно-правовими, їх відмінність полягає в специфічних умовах, регулюванні та процедурах, що визначають права та обов’язки сторін у
відповідності до їхньої природи та мети.
Слід зазначити, що маскування трудових відносин має серйозні негативні наслідки як для самих працівників, так і для економіки країни в цілому. Працівники, які працюють за цивільно-правовими договорами, зазвичай не мають забезпечених прав і гарантій, які надаються працівникам
за трудовими договорами. Крім того, ця практика призводить до зниження надходжень до державного бюджету через уникнення сплати податків та обов’язкових внесків.
Головний державний інспектор відділу з питань праці Управління
інспекційної діяльності в Одеській області
Південного міжрегіонального управління
Державної служби з питань праці України                                                                                                 Тетяна АЛІ