Продовжуємо розглядати, як підтримати дитину в складні часи — повернути відчуття стабільності й безпеки, навчити піклуватися про себе. Ми вже знаємо, що важливо дотримуватися режиму дня. Що ще? Проговорювати тривожні події, що відбулися.
Такі розмови важливі для емоційної розрядки та підтримання близькості. Після того, як небезпека минула, стихли сигнали тривоги, поговоріть із дитиною. Почніть із того, що загроза вже позаду («зараз ми в безпеці»). Якщо дитина злякалася, скажіть, що це справді було страшно, але вона впоралася, тож ви пишаєтеся її сміливістю.
Проговорювати критичні ситуації важливо, бо внаслідок стресу ми можемо не пам’ятати деталей чи послідовність дій, що викликатиме тривожність і заважатиме нашій нервовій системі долати стрес.
Ви можете почати переказувати, що відбулося, відновлюючи послідовність. Концентруйтеся саме на діях, які допомогли дитині й дорослим впоратися зі стресовою ситуацією. У цьому випадку саме дієслова (дії) повертають дитині відчуття контролю.
Якщо дитина не проти, запропонуйте їй розповісти свою версію подій. Вислухайте та підтримайте. Це дозволить зняти емоційне напруження і дасть відчуття, що дитина не сама.
