Коротка відповідь – так, але лише у випадках, визначених законом.
Під час воєнного стану правила надання відпусток мають певні особливості. Проте право на відпочинок ніхто не скасовував.
Роботодавець може відмовити у наданні відпустки працівникам, які залучені до роботи на об’єктах критичної інфраструктури, виробництва товарів оборонного призначення або виконання мобілізаційних завдань. Водночас навіть для цих працівників є винятки: відмовити не можуть у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, а також у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Для всіх інших працівників право на відпустку за поточний робочий рік зберігається, хоча й з урахуванням певних особливостей.
Зокрема, роботодавець може обмежити тривалість щорічної основної відпустки 24 календарними днями за поточний робочий рік. Водночас надати таку відпустку він зобов’язаний відповідно до затвердженого графіка.
Це обмеження не поширюється на працівників віком до 18 років та працівників з інвалідністю – вони мають право на відпустку повної тривалості.
Додаткові відпустки, які надаються понад щорічну основну, зберігаються. Проте через виробничу необхідність або недостатнє фінансування вони можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Важливо: ці дні не втрачаються. Працівник зможе використати їх після припинення або скасування воєнного стану.
Якщо ж у вас залишилися невикористані відпустки за попередні роки, роботодавець має право тимчасово відмовити в їх наданні. Але саме право на такі дні відпочинку зберігається, їх можна буде використати пізніше або отримати грошову компенсацію при звільненні.
Отже, роботодавець може відмовити у відпустці лише у випадках, прямо передбачених законодавством. Водночас це не його обов’язок. Якщо виробнича ситуація та фінансові можливості дозволяють, відпустки мають надаватися з урахуванням графіка та потреб працівників.
